Асоціація українських редакторів . Блог . Нотатки редакторки Юлії Мороз . Як записувати деякі іншомовні слова

Як записувати деякі іншомовні слова

Слово «подкаст» походить від англійського podcast, яке утворене поєднанням назви портативного програвача музики iPod та слова broadcast («трансляція»).

Це слово не належить до тих, де відбувається чергування «о» з «і», бо, по-перше, воно утворене від власної назви, а по-друге, воно нове, сучасне, відповідно немає історичних підстав для чергування. Тому правильно передавати слово «подкаст» з літерою «о».

«От» — це не російське слово, що означає «від», — аж ніяк.

«От» — це від французького слова haute — високий. А haute couture дослівно перекладається як «високе пошиття» і означає «висока мода». Тому казати «від кутюр» — помилка!

Ці слова є запозиченням з англійської мови — playlist, wishlist, shortlist, checklist.

Їх треба писати разом та з буквою «і» після «л», бо:

1) «л» не належить до переліку літер із правила дев’ятки (д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р), відповідно англійську «і» передаємо українською «і» за правописом;

2) англійське list — це не лист, а список, відповідно перекладати його як «лист» не можна, бо слово має зовсім інше значення;

3) незалежно від того, у мові оригіналу слово записане з дефісом, разом чи це поєднання прикметника й іменника тощо, в українській мові ми їх записуємо разом як одне поняття, бо запозичуємо саме поняття, а не кожне слово окремо.

Дефіс в українській мові відділяє уже самостійні слова: хто-небудь, рано-вранці, сніжно-білий і т. д. Отже, невідому нашій мові частину слова записуємо не з дефісом, а разом як єдине поняття:

У правописі сказано, що з дефісом пишемо деякі слова за традицією: карт-бланш, статус-кво та ін. Утім, крім «традиції», немає жодних інших аргументів, чому ці слова треба писати з дефісом. Найкраще, що можна зробити, — це хіба що написати вичерпний перелік цих «традиційних» слів (як, наприклад, зробили з переліком загальних назв іншомовного походження, де зберігається подвоєння), а решту записувати послідовно й логічно, тобто разом.

Попри те що чимало запозичень пишемо разом, не варто плутати їх зі складними іменниками української мови, які пишемо з дефісом, коли перший іменник визначає певну прикмету, особливість предмета, особи, явища, названих другим іменником:

Це правило стосується загальних назв і звучить так:

«И пишемо в загальних назвах після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): дизель, динамо, диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, тип; позиція, фізичний; таксист, родзинка, силует, система; цистерна, цифра; режим, джигіт, джинси, джип; чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика».

З «и» треба писати і новіші запозичення, що їх активно використовуємо в мові: бутик, диджей, диджиталізація, дизлайк, капучино, рингтон, ристрето, ритейл, ритейлер, скриншот, стикер, стрим, стримити, стрит, стритвер, тимлідер, фризбі, фриланс, фристайл, чип, чипси.

Увага! Перед голосним, буквою «й» або в кінці слова пишеться «і»:

Чому тут не діє правило дев’ятки? Бо слово складається з префікса дез- і іменника «інфекція». А префікс не змінює кореня слів, до яких додається. Тому з «і» пишемо:

А також:

Слова з літерою «и» в корені досі можна знайти в словниках та в пошуковиках, але це написання застаріле.

До речі, цікаве спостереження.

У попередньому правописі чітко сказано в правилі:

Правопис 2019 року вніс свої корективи (точніше, прибрав уточнення невідомо з якої причини):

Авторка: Юлія Мороз
Фото: Glen Carrie on Unsplash