Асоціація українських редакторів » Блог » Редактор книжок » Редагування між новими технологіями і традиційними практиками

Редагування між новими технологіями і традиційними практиками

Наприкінці XX ст. відбулася автоматизація процесів редагування завдяки впровадженню у редакційно-видавничий процес спеціальних програм —автоматизованих редакторів текстів (АРТ)». Більшість актуальних у 90-х роках XX ст. АРТ (ChiWriter, Norton Editor, Лексикон, Твір тощо) на початку XXI ст. замінив текстовий процесор Word від Microsoft Corporation, за допомогою якого не лише набирають, редагують, вносять виправлення до авторських оригіналів, а й перевіряють орфографічні помилки завдяки вбудованому редакторові «Правопис».
Сьогодні редактор може набирати та редагувати тексти відразу в готовому макеті за допомогою текстового процесору Adobe InCopy, інтегрованого в програму для макетування і верстання Adobe InDesign.

Редактор XXI ст. у своїй роботі має змогу звертатися до:

  • електронних словників і довідників;
  • інформаційно-пошукових систем;
  • онлайнових перекладачів текстів;
  • перекладачів-ботів (бот Telegram Multitran_bot працює з англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською та ще шістьма мовами, також й есперанто);
  • інформаційних каналів для редакторів у цифровому месенджері Telegram (канал головного редактора видавництва «Наш формат» і перекладача М. Климчука Edited.in.ua, канал автора робіт з теорії редагування А. Мільчина);
  • новітніх програм для редагування і перевірки текстів (читайте докладніше в рубриці “Тематичні презентації“) тощо.

Зауважмо, що попри активне використання цифрових технологій під час редагування різних видів видань, важко не погодитися з твердженням завідувачки кафедри медіакомунікацій Української академії друкарства професорки Надії Зелінської, що

«розвиток теорій редагування на тлі технічно озброєного, просунутого видавничого сьогодення, повинен відбуватися синхронно із своєрідною «реабілітацією» традиційних, навіть «архаїчних» редакторських практик (уважне прочитування текстів, повноелементний редакторський аналіз із формулюванням об’єктивної оцінки потенційного видання, обговорення спірних моментів з автором, виправлення авторського оригіналу та узгодження окремих позицій тощо)» (Зелінська Н. Видавнича справа та редагування: теоретичні пошуки та соціальні ефекти. Психолінгвістика. 2012. Вип. 10. С. 265)

Як на мене, жодні технологічні винаходи поки що не змогли повністю замінити «живого» редактора на шляху до якісного тексту. Автоматизуються переважно блоки мовностилістичного та технічного опрацювання текстів, які найлегше формалізувати й підпорядкувати певним правилам і вимогам.

Отже, цифрова доба не змінює традиційних практик редагування, вона лише надає редакторам нові інструменти й змушує їх постійно вдосконалювати свої навички та вміння. Як влучно зауважують автори передмови до видання «Редагування через медії. Контент і процеси для друкованих і онлайнових видань» («Editing Across Media: Content and Process for Print and Online Publication»),

«сьогоднішні редактори мають більше знати, більше вміти робити. Вони повинні володіти навичками, що виходять за рамки традиційного редагування: писати оптимізовані заголовки для пошукової системи, створювати блоги для читацьких дискусій, писати пости в соціальних мережах, готувати мультимедійні пакети, яких читачі очікують у конвергентному медіасередовищі» (Editing Across Media: Content and Process for Print and Online Publication / Ross F. Collins, ed. Jefferson, NC : McFarland Publishers, 2013. p. 8).

Джерело:  Женченко, Марина. Цифрові трансформації видавничої галузі : монографія. Київ : Жнець, 2019. С. 216-218.