Асоціація українських редакторів » Блог » Редактор газет, журналів » редактор

Декалог редактора газет (журналів) від польського медіа-менеджера Павла Лісіцького (Paweł Lisicki)

1. Не шукай інших богів, окрім читачів

Ця заповідь очевидна, та в польських умовах мало хто про неї пам’ятає. Чимало редакторів зважають радше на власника й видавця, а ще частіше — на думку журналістського середовища. Це причина численних випадків на медійному ринку, коли видавці й головні редактори доводили колись квітучі видання до межі занепаду. Тож принципово пам’ятати про читачів, адже саме вони є головними власниками видання.

2. Не забувай про інтуїцію

Хай там як, редагування — це мистецтво. А там, де йдеться про мистецтво, є щось незбагненне, незліченне й несказанне. Потрібні інтуїція, досвід, неповторні здібності. Сьогодні люди вірять у те, що все можна злічити, передбачити й оцінити. Тому редакторів обсіли розмаїті фахівці, які розповідають, яким має чи не має бути видання, кого публікувати, а кого ні. Важливо їм не коритись. Слухати, робити висновки з того, що вони говорять, але рішення приймати самостійно.

3. Пам’ятай про час

Багатьом видається, що з розвитком інтернету традиційна преса повинна якнайшвидше уподібнитись онлайн-виданням. Що статті журналів і газет повинні стати стислими, поверховими й примітивними, а текст слід замінити картинками. Але сліпе наслідування ніколи не дає добрих результатів. Розвиток інтернету поклав на традиційну пресу нові обов’язки: статті мають бути ще довшими, глибшими та всеохопнішими. На такі читач точно знайде час.

4. Шануй авторів, будуй команду

Найбільшою цінністю видання є особистості. Доба анонімної журналістики скінчилась. Виграють ті, хто показують характер і стають героями масової свідомості. Видання для аудиторії є передусім  сукупністю улюблених авторів. Журналістам уже не досить просто писати: вони мусять з’являтись у телевізійному й радійному ефірі, писати книжки, виступати перед публікою. Вони стають трохи знаменитостями, трохи інтелектуалами, трохи експертами, а трохи оповідачами. Імена стають брендами.

5. Не бійся емоцій

Сучасна журналістика має бути емоційно залученою. Це, звісно, не значить — партійною. Але журналіст, як колись письменник, повинен вдало зчитувати найважливіші суспільні емоції, вміти їх висловлювати й формулювати. Він не може сидіти замкненим у вежі зі слонової кістки, дистанціюючись від почуттів спільноти, для якої працює.  Й мусить пам’ятати, що публіцистика є також розповіданням історій.

6. Пильнуй свою ідентичність

Ідентичність — це, мабуть, ключове слово для розуміння того, чим є, а швидше ким повинні бути сьогоднішні публіцисти. Більшість західних суспільств є спокійними лише на позір; через них фактично проходять фронти війни культур, війни захисників давньої традиції й прихильників дальшої емансипації. Останні володіють величезними фінансовими й політичними перевагами. Але цим перевагам не варто піддаватися. На ринку виграють ті медіа й ті публіцисти, які зможуть зробити висновки з війни культур і зможуть стати найважливішим голосом у формуванні середовищ.

7. Розповідай цікаві історії

Публіцистові не досить бути унікальним та емоційно залученим. Він мусить також уміти вдало, проникливо, легко, інтелігентно писати. Мусить володіти мовою, вміти бавитись нею. Навіть не маючи вродженого чуття стилю, він повинен дбати про мову і про те, щоб його оповідь була цікавою. Була не просто інформацією, а історією, в якій є напруга, гумор, сюжет, знання. Яка має свій початок і кінець, втягує й тримає читача.

8. Будь сміливим

За наших часів це, боюся, найбільший дефіцит. Розвиток медіаспільноти призвів до ситуації, коли сміливих людей заступають ті, які мають імідж сміливих. Замість тих, хто справді сильно ризикують — роботою, репутацією, становищем у суспільстві, — сміливими вважають тих, про кого медіа написали як про сміливих. Потрібно вміти плисти проти течії, мислити наперекір тому, що кажуть найбільші ліберальні медіа.

9. Борися за правду

Зрештою, саме це завжди було головною відмінністю журналістів і публіцистів від пропагандистів, піарників і політиків. І саме через це для журналістів такою важливою є незалежність. Незалежність від політиків, навіть якщо журналісти поділяють їхні погляди. Від видавців і власників, навіть якщо журналісти поєднані з ними бізнес-інтересами. Зрештою, добрий публіцист і редактор знає, що коли доходить до конфлікту інтересів, йому не можна зраджувати правди.

10. Не забувай про іронію

Вміння дивитись на себе збоку — важлива умова виживання, про яку легко забути. Іронія не дорівнює цинізму, блазнюванню чи байдужості. Це радше здатність дивитись на речі з певної перспективи, в якій ми не беремо на себе забагато. Здатність побачити межу між собою таким, яким ти є, з усією твоєю безпорадністю та незграбністю, та тобою таким, яким тебе бачить громадська думка. А що герой масової свідомості легко піддається спокусі гордині та самовпевненості, йому особливо важливо пам’ятати про самоіронію.  

Оригінальний текст: Dekalog redaktora 

Переклад: MediaLab Online

Фото: Plush Design Studio on Unsplash